Перш ніж вирушити в подорож навколо світу, варто уточнити одну річ: поняття національної квітки не всюди має однакове значення.
Півонія не лише належить до найпопулярніших квітів, а й із 2022 року виконує в Румунії ще одну важливу роль. Румунське законодавство офіційно проголосило її національною квіткою Румунії, а ініціатива надійшла від факультету садівництва Університету агрономічних наук і ветеринарної медицини в Бухаресті.
Цікаво, що румунський національний символ не обмежується лише одним видом півонії. До поняття національної квітки входять кілька дикорослих і культивованих видів роду Paeonia. У Румунії півонія має давню культурну традицію та асоціюється, зокрема, з красою, життєвою силою та здоров’ям.
У той час як Румунія зробила ставку на величну півонію, Фінляндію представляє значно скромніша конвалія звичайна (Convallaria majalis). За даними офіційного фінського інформаційного порталу, її обрали тому, що вона добре знайома фінам і росте майже по всій країні. Її маленькі білі дзвоникоподібні квіти з’являються на початку літа в лісах, парках і садах, а сама конвалія посідає своє місце також у фінській поезії та культурі.
Шведи самі обрали свою національну квітку
Швеція отримала свою національну квітку порівняно нещодавно. У 2021 році Шведське ботанічне товариство провело публічне голосування, у якому спочатку було номіновано 30 рослин.
Переможцем у підсумку стала дзвоники круглолисті (Campanula rotundifolia), шведською — liten blåklocka. Вони ростуть по всій країні — від відкритих ландшафтів до гірських районів, а сьогодні їх називають національною квіткою як Шведське ботанічне товариство, так і Шведський університет сільськогосподарських наук.
У випадку Сполученого Королівства однієї квітки було б недостатньо. Його окремі частини мають власні традиційні рослинні символи:
Саме ці чотири рослини, наприклад, були об’єднані в офіційній емблемі коронації короля Чарльза III у 2023 році. З ботанічної точки зору при цьому не завжди йдеться про одну точно визначену рослину.
Shamrock узагалі не є однією конкретною квіткою, а традиційною назвою трилисника. Тому точніше говорити про національні рослинні символи, ніж автоматично називати всі чотири офіційними національними квітами.
Коли йдеться про Болгарію та квіти, дуже швидко на думку спадає троянда. Передусім олійна дамаська троянда Rosa damascena, вирощування якої тісно пов’язане зі знаменитим регіоном навколо Казанлика — Долиною троянд.
Болгарські державні установи самі називають троянду одним із найвідоміших національних символів країни. Міністерство туризму також нагадує про давню традицію Фестивалю троянд у Казанлику та виробництво знаменитої болгарської трояндової олії, про що ми розповідали в окремій статті: Дамаська троянда: де росте королева Болгарії?
Україна є гарним прикладом того, чому з поняттям «національна квітка» потрібно поводитися обережно. Із країною тісно асоціюється соняшник. Національний банк України, наприклад, у своїй символіці описує його як традиційний символ української землі та використовує також як образ самої України.
Однак ще глибше місце в українській народній культурі посідає калина звичайна (Viburnum opulus). Вона з’являється в піснях, вишивці, обрядах та інших проявах української культури й часто сприймається як символ дому, краси, пам’яті та національної ідентичності.
Мабуть, мало яке поєднання здається настільки природним, як Нідерланди дорівнюють тюльпанам. Адже кому з нас одразу не спадають на думку барвисті поля, Кекенгоф, квіткові цибулини та величезна квіткова індустрія, яка зробила тюльпан одним із найвідоміших образів Нідерландів.
Навіть офіційний туристичний портал Нідерландів називає тюльпан іконою нідерландської спадщини. Однак культова квітка ще не означає автоматично офіційну національну квітку.
Саме щодо європейських країн в інтернеті можна знайти чимало впевнених тверджень, які при детальнішому розгляді виявляються не такими однозначними. У випадку Франції, наприклад, часто згадується fleur-de-lis — історичний символ, пов’язаний насамперед із французькою монархією. Однак сучасна Французька Республіка не визначає його як національну квітку.
У популярних списках Німеччину часто пов’язують із волошкою. Однак її історична символіка складна, і в різні періоди вона асоціювалася з різними політичними течіями. Тому називати її просто офіційною національною квіткою Німеччини було б оманливо.
А Чехія? Вона також не має національної квітки, встановленої законом, проте має принаймні національне дерево. Липа з’являється в державній символіці, наприклад у вигляді липових гілок. Міністерство закордонних справ відносить її до традиційних символів чеської держави, які не закріплені в конституції.
За межами Європи можна знайти чимало країн, у яких національна квітка визначена набагато однозначніше. І, можливо, вас здивує, скільки з них ви вже знаєте.
Сполучені Штати обрали класику. Їхньою національною квітковою емблемою є троянда.
Конгрес надав їй цей статус у 1986 році, а президент Рональд Рейган 20 листопада 1986 року видав відповідну прокламацію. Сьогодні статус троянди також безпосередньо закріплений у Кодексі Сполучених Штатів.
При цьому не було обрано жодного конкретного виду чи культивару. Національною емблемою є просто квітка, загальновідома як троянда.
Ще одна незмінна класика флористики переносить нас до Мексики. Жоржину (Dahlia spp.) президентським декретом у 1963 році було проголошено національною квіткою Мексики та символом місцевого квітникарства.
Для Мексики це не просто декоративна рослина. Жоржини походять із цієї частини Америки, а їхня історія сягає глибоко в доколумбову епоху. У Мексиці їх також використовували в традиційній медицині та гастрономії.
Індію представляє індійський лотос (Nelumbo nucifera). Індійські урядові джерела називають його національною квіткою та наголошують на його особливому місці в індійському мистецтві, міфології та культурі.
Лотос, що виростає з води й мулу, над якими розкривається його виразна квітка, набув потужної духовної символіки в багатьох азійських культурах. В Індії він з’являється в мистецтві, архітектурі та релігійних традиціях.
Сінгапур зробив ставку на орхідею, і не на будь-яку. У 1981 році з приблизно сорока кандидатів національною квіткою було обрано Vanda Miss Joaquim, сучасна прийнята ботанічна назва якої — Papilionanthe Miss Joaquim. Це гібрид орхідеї, пов’язаний з Агнес Джоакім, яка створила його наприкінці XIX століття.
Під час вибору враховували не лише її забарвлення, а й витривалість та здатність регулярно цвісти. Саме ці властивості мали символізувати дух Сінгапуру.
Австралію представляє golden wattle, або Acacia pycnantha. Її офіційно проголосили національним квітковим символом у 1988 році.
Її жовті квіти та зелене листя також нагадують національні кольори Австралії — зелений і золотий. Мотив акації з’являється на австралійських монетах, медалях, нагородах та інших державних символах. Австралія навіть щороку 1 вересня відзначає National Wattle Day, який припадає на початок австралійської весни.
Одну з найвиразніших національних квіток має Південно-Африканська Республіка: королівську протею (Protea cynaroides). Уряд Південно-Африканської Республіки офіційно відносить її до національних символів країни.
Її ефектні суцвіття є найбільшими серед представників роду Protea, а сама рослина характерна насамперед для південно-західних і південних регіонів Південно-Африканської Республіки.
Менш відомим для вас, імовірно, буде аргентинське ceibo (Erythrina crista-galli) — дерево з яскравими червоними квітами. Його квітку було проголошено національною квіткою Аргентини декретом у 1942 році. Під час вибору важливу роль відіграла популярність серед громадськості, поширеність рослини, а також її присутність у місцевих легендах, фольклорі та культурі.
До ceibo розглядали також магнолію. Однак зрештою її відхилили, зокрема через те, що вона не є рослиною, яка походить з Аргентини.
Якби ми провели швидке опитування, більшість із вас, імовірно, пов’язала б Японію з прекрасною сакурою. І це не випадково.
Сакура належить до найвиразніших символів японської культури. Японські дипломатичні джерела описують її як рослину, що надзвичайно сильно представляє країну. З японською весною протягом століть також пов’язана традиція hanami — милування квітучою сакурою.
Однак поряд із сакурою є ще хризантема. Вона тісно пов’язана з японською імператорською родиною, а її мотив можна побачити, наприклад, на найвищій державній нагороді Японії.
То яка ж квітка насправді є національною квіткою Японії? Однозначної відповіді немає. Японські книжкові джерела зазначають, що Японія не має національної квітки, визначеної законом, а квітковими символами країни традиційно вважаються обидві квітки.
Національні квіти показують, наскільки важливу роль рослини можуть відігравати в людській культурі. Десь вони нагадують про місцеву природу, в інших країнах — про історію, традиції, економіку або цінності, з якими ідентифікує себе країна. А іноді найцікавішим є саме те, що офіційної національної квітки взагалі не існує.
Тож коли наступного разу ви візьмете до рук троянду, півонію, жоржину, орхідею чи протею, можливо, побачите в ній не просто ще один матеріал для флористичної композиції. За кожною з них може стояти історія країни, віддаленої на тисячі кілометрів.
Хочете творити з ними й ви? Троянди, півонії, жоржини, орхідеї, протеї та безліч інших квітів найвищої якості ви знайдете у нас у St. Gabriel. Зареєструйтеся в нашому інтернет-магазині та обирайте зі свіжої пропозиції.
